Клуб шанувальників автомобілів BMW

• Тести й огляди

Приємна арифметика

Мабуть, це перший автомобіль, у якому мене найбільше заінтригував датчик рівня палива й витратомір. Адже при тій динаміці й дійсному драйві, що випробовуєш за кермом, середня витрата палива в 12,0 літра на «сотню» здається просто неймовірно низьким. Я навіть спеціально кілька разів обнулял бортовий комп”ютер - той же ефект! Ні, неспроста європейці віддають перевагу дизелям: вони небагато дорожче споконвічно, але зате з лишком окупаються вже через 30-50 тисяч кілометрів пробігу. У Франції, наприклад, 80% усього автопарку - це дизельні машини. Схожа ситуація в Італії, Іспанії й інших країнах, де попит на такі машини росте швидкими темпами.

Однак повернемося до конкретного 231-сильного мотора. Усього пари років тому таку ж потужність видавав трилітровий бензиновий силовий агрегат, на тих же BMW. Але тоді ви й подумати не могли, що у вашому розпорядженні вдобавок буде божевільний крутний момент в 500 Нм. На ньому не те, що постійно їдеш, на ньому буквально летиш.

Ну, хіба що перші враження можуть збентежити. Агресивний вид передніх фар і роздутих крил у свідомості поки якось не занадто в”яжеться з типово дизельним тарахтением і характерним заходом солярки. Але адже ні «тарахтения», ні заходу в салоні немає.

У Росії версія 330xd доступна тільки в самій повній комплектації, так що усередині, можна сказати, роскошно. Обшиті шкірою сидіння - я не утомлюся це повторювати - дуже зручні й прекрасно профільовані. Гарна бічна підтримка, металеві вставки в декорі, як, властиво, і сам стиль передньої панелі натякають на нежартівливий потенціал автомобіля. А якісна шумоізоляція й м”який пластик допускають усередину лише «шерех» мотора на низьких оборотах, і передають легке й приємне тремтіння - так тремтить звір, що готується до стрибка. Спідометр розмічений до 260 км/ч, і тільки тахометр із червоною зоною від 5000 про/хв нагадує про дизельний мотор під капотом

Тонкості xDrive-2

Почати, здається, коштує з того, що 330xd, як неважко догадатися по абревіатурі, обладнана системою повного приводу. Про неї я розповідав не раз, так що лише нагадаю, що колись вона зробила на міни не краще враження. Електроніка гарна лише до тієї пори, поки не заважає повністю контролювати автомобіль у будь-якій ситуації. Але на асфальті й з дизельним мотором всі небагато інакше. По-перше, розгін. Оскільки турбодизель має величезну тягу, при швидкому старті з місця передні колеса, що підключають, допомагають краще реалізувати його потенціал. Те ж саме можна сказати й про різкі прискорення, допустимо для обгону, коли без усяких пробуксовок і заметів автомобіль починає прискорюватися. Динаміку «підтримує в тонусі» і досить розторопна АКП, що цілком у традиціях баварської марки. Також приємно, що на високих оборотах, звучить турбодизель дуже пристойно, скоріше радуючи слух, чим засмучуючи.

По-друге, на асфальті вади xDrive, якщо вони по моїх суб”єктивних оцінках і є, практично не відчутні. Якщо на слизькій поверхні при входженні в поворот мені здавалося, що знос передньої осі наступає трохи раніше, чим покладено, то тепер це відчуття зникло. Більше того, я навіть кілька разів спеціально провокував знос, коли входив у віраж на інтенсивному гальмуванні зі свідомо високою швидкістю. Але знос виникав саме тоді, коли й на бублику відчувався критичний момент. Натискання на акселератор ситуації не міняло, і автомобіль поводився як типовий заднеприводный. А от коли я повертав на гарному газі, намагаючись встигнути на зелений, xDrive повелася нормально. Виник замет корми, що легко загасився невеликим рухом рулячи й передачею переднім колесам настільки необхідного їм у такому випадку моменту. Причому акселератор як і раніше був утоплений. Наступні експерименти зі скиданням газу й інших провокацій запевнили мене: на асфальті, волог або сухому, xDrive працює нормально, без дорікань. Більше того, реалізувати величезний крутний момент турбодизельного мотора з нею простіше. А по інших параметрах 330xd нічим від своїх бензинових побратимів не відрізняється.

Підвіски настроєні на спортивний лад, отчого крени кузова практично невідчутні. Рульове керування радує прозорістю, і лише хочеться ледве більшої гостроти - від краю до краю бублик робить майже 3 обороти, для BMW забагато. До гальм дорікань ніяких, потужності їхніх супортів вистачає з лишком, щоб у будь-яку мить осадити машину. До того ж приємно радує інформативність самої педалі - контролювати ступінь уповільнення зовсім не складно.

Проте, саме приємне полягає в тім, що за тиждень тесту я витратив на паливо всього 600 рублів. Проїхавши не одну сотню кілометрів в аж ніяк не економічному режимі. Жаль тільки, що економія ця «тоне» на тлі ціни самого автомобіля

Про ціну й солярку

Це здалося мені нонсенсом: дизельна 330xd коштує дорожче самої потужної бензинової 330ix, а саме - 60 600 євро. Не можу навіть припустити розумного пояснення настільки позахмарної ціни. У таку суму можна укластися, купивши, приміром, дві Ford Mondeo ST або пари Opel Vectra GTS - нехай не настільки престижні моделі, але теж більші й досить швидкі. Можливо, через 100 тисяч кілометрів пробігу ціна й компенсується меншими витратами на паливо, але я в цьому чомусь не впевнений. До того ж якість палива на різних АЗС не однакове, і дуже часто залишає бажати кращого.

От приклад. На цьому автомобілі я заправлявся двічі, щораз обнуляя показання комп”ютера. Перше заправлення на АЗС ТНК привела до збільшення середньої витрати палива до оцінки в 13,0 літра на 100 км. Другий раз я залив солярку на Лукойле, де, судячи з наклейок, продавали паливо стандарту Євро 4 - середня витрата негайно впала до 12,1 л. При однаковому стилі водіння, прошу помітити. Тобто, або треба завжди заправлятися на «перевірених» АЗС, що не зовсім зручно й ще не гарантує постійної якості, або довговічність высокотехнологичного мотора із системою безпосереднього упорскування перетворюється в лотерею. Так що нескладно припустити, що, як би не була гарна 330xd, мало хто ризикне придбати неї за такою ціною. Ми поки, на жаль, не в Європі - по всіх параметрах, тим більше по світовідчуванню.